У міжвоєнний період Рівне перетворилось на справжню торгівельну столицю Волинського воєводства. Щороку на початку осені в місто з’їжались торговці та покупці ледве не з усієї Польщі заради того, щоб стати учасниками та гостями Волинських торгів. Торги відбувались в міському парку, поблизу палацику Любомирських. Ярмарок вніс неоціненний вклад не лише в економічний розвиток нашого міста, а й культурний. Хтось демонстрував та продавав тут свої товари, хтось купував, хтось діловито укладав вигідні договори, а хтось відвідував масштабний ярмарок задля розваг та веселощів, які були невід’ємною складовою дійства, пише rivnenski.info.
Як готувались до Волинських торгів?
У період між двома світовими війнами Рівне входило до складу Польщі – місто стало частиною Волинського воєводства. На той час Рівне було одним із найбільших міст Волинського воєводства, а отже, в місті жваво розвивалась торгівля.
В 30-х роках XX століття, щороку на початку осені в місті відбувався масштабний ярмарок торгівлі – Волинські торги. Торгівельний ярмарок був започаткований 1930 року і щороку гостинно приймав торговців і покупців. Тривало так до початку Другої світової війни.
Що ж стало поштовхом для заснування на теренах Рівного такого масштабного ярмарку? По-перше, постало питання про ринок збуту сільськогосподарської продукції, яка вироблялась на Волині. По-друге, Рівне мало дуже вигідне торгівельне розташування. Завдяки шосейному та залізничному сполученням місто було з’єднане з багатьма населеними пунктами, куди і можна було доставляти сировину та готову продукцію. По-третє, кількість населення у Рівному продовжувала зростати. Отож, як то кажуть, всі карти зійшлись.
Перші Волинські торги мали виставковий характер. Жителям і гостям міста захід сподобався, тому в наступні роки він став ще більш популярнішим та масштабним в плані відвідуваності.
До проведення ярмарку ретельно готувались. Місцем проведення заходу був міський парк відпочинку, поблизу палацику князів Любомирських (сучасний парк ім.. Тараса Шевченка). Перед початком торгів впорядковували парк, зводили павільйони тощо. Значна частина клопотів з підготовки до дійства лягала на плечі магістрату – міського уряду. Паралельно з підготовкою території для проведення ярмарку активно запрошували та вели переговори з потенційними продавцями та покупцями з усієї Другої Речі Посполитої. Для цього друкувалися спеціальні матеріали: рекламні оголошення, брошури, каталоги, путівники тощо. Над ними старанно працювали тогочасні волинські художники.
Павільйони для Волинських торгів були дерев’яними, тому не вціліли до наших днів. Проте до сучасників дійшли фотографії. Саме вони дають змогу побачити, якими оригінальними, різних смаків та напрямків були павільйони.
Цікаво, що павільйони будувались за рахунок тих, хто хотів презентувати та продати свою продукцію. Спочатку учасник торгів повинен був представити в магістраті проєкт будівництва свого павільйону. Після затвердження починалось зведення.
І хоч підготовча фаза Волинських торгів була непомітною для ока гостей – це був вкрай важливий етап без якого не було би і всього свята торгівлі.
Рівне – торгівельна столиця Волині
Як уже згадувалось вище, Рівне мало вигідне розташування для торгівлі. У «Путівнику по VIII Волинських торгах за 1937 рік» Рівне називали найбільшим містом Волині і осередком торгівлі. В «Путівнику» йшлося про те, що у тогочасному Рівному функціонував ряд великих торгових фірм, відділи Польського банку і банку Господарства Крайового, промислові виробництва, в яких було залучено 70% населення.
«Розуміючи господарчу роздробленість Волині, постала необхідність оголосити Рівне торговою столицею краю», – йдеться у «Путівнику».
В матеріалі також вказувалось, що має велике значення мало те, що Люблінсько-Волинська торгово-промислова палата відкрила у Рівному відділ товарної та збіжжевої біржі. В документі також підкреслюється, що роки проведення Волинських торгів у Рівному показали, що вибір міста для проведення ярмарку був зроблений правильний.
На торги приїздили звідусіль
Волинські торги – це не лише про торгівлю, але й про розваги. Однак спочатку закцентуємо свою увагу саме на торгівлі – головній меті ярмарку.
В 30-ті роки минулого століття Волинські торги були одним з найвідвідуваніших заходів Польщі. До прикладу, у 1930 році свою продукцію в павільйонах представляли майже 200 виробників з усієї Польщі, а кількість гостей сягнула понад 36 тис.. Для порівняння – у 1937 році кількість відвідувачів дійства налічувала майже 96 тис. осіб. Цифри дійсно вражають та говорять про те, що втілена ідея мала неабияку популярність.
Згодом рівненський магістрат збільшив виставкову площу, поступово додавались нові павільйони. Загалом площа щорічного міського ярмарку становила 7 га. Почало формуватись архітектурне обличчя торгів.
На вході виставки були споруджені павільйони стилізовані під волинські будинки, а всередині були сучасні споруди з незвичними підсвітками та іншими неординарними дизайнерськими рішеннями.
Не лише торговці та виробники презентували тут свої товари,були представлені і різноманітні організації. Зокрема, можна було побачити павільйони польського радіо, міністерства пошти і телеграфу, важкої промисловості, рівненської міської електростанції, кіоски з тютюновими виробами тощо.
Як бачимо, Волинські торги були ідеальним середовищем для нових знайомств, ділових комунікацій, укладання домовленостей. Ділові торговці не могли втрати таку нагоду розширити коло знайомств та укласти вигідну торгову угоду. До слова, на Волинських торгах були представлені фактично всі польські товари.
У дні, коли проводився ярмарок, знижувалися ціни на залізничні квитки, а номери в готелях завбачливі гості торгів замовляли задовго наперед.
Якими були розваги для гостей?
Не лише торгами жив ярмарок, але й розвагами. Під час торгів проводились різноманітні веселощі та перформанси. Наприклад, пожежники демонстрували майстерність у боротьбі з вогнем, а ткалі демонстрували технологію виготовлення своїх виробів.
У 1935 році було зведено павільйон Морської і Колоніальної Ліги. Це була 15-метрова споруда у вигляді морського маяка з оглядовим майданчиком на верхівці. За символічну плату всі охочі могли помилуватись панорамою міста.
За маяком були розташовані дитячі атракціони, з’являється співочий майданчик, на якому виступали різноманітні колективи з Волині та Польщі, відбувались змагання з перегонів на мотоциклах. Популярним був танцювальний майданчик під пальмами. Майданчик дійсно оточували справжні високі пальми висаджені у великі дерев’яні діжки. А на сцені літнього театру виступали театрали, грав джаз-оркестр. Отож, на торгах могли знайти для себе розваги і дорослі, і діти.
Фактично, Волинські торги були таким собі народним святом. Та й пора року всіляко сприяла тому аби ярмарок таки дійсно перетворився в народне свято. Адже восени уже був зібраний урожай, а традиції веліли проводити свято обжинок. Тому з’їжались у Рівне як містяни, так і селяни.
Волинські торги не лише поповнювали міську казну, а й впливали на культурне життя міста. Газети Волині майоріли гучними заголовками про наближення святкового ярмарку: «Великі Волинські обжинки відбудуться 9 вересня», «Великий з’їзд рільників Волині, сполучений зі з’їздом сільських господинь – 22 вересня», «Виставка домашніх звірят та птахів – 21, 22, 23 вересня». Це була подія, на яку хотілось потрапити, про яку говорили і до, і після проведення.
Ювілейним десятим Волинським торгам не судилось відбутися, хоч і плани на них були великі. Місце проведення ярмарку планували змінити – перенести з парку Любомирських на територію. яка прилягала до залізничного вокзалу. Відповідно, територія ярмарку мала бути більшою.
Однак всі ці плани обірвало страшне потрясіння для людства – Друга світова війна, яка розпочалася у вересні 1939 року. Про Волинські торги лишився відгомін, як про щорічну подію, яка змінила обличчя нашого міста. Перетворила його з провінційного містечка на осередок торгівлі всієї Волині.