Художника Георгія Косміаді та його творчий спадок знають та шанують у Рівному. На честь нього названа одна з вулиць міста. Адже саме у Рівному пройшов найбільш плідний період його творчого життя. Його роботи задавали творчий тон мистецькому життю не лише Рівного, а й всієї Волині. Емігрувавши до Німеччини, художник дуже сумував за Рівним, де йому було добре та комфортно, де він повністю розкрив свій талант. Косміаді мріяв аби його величезний творчий доробок прислужився Україні. Мрію видатного художника здійснила його донька – Надія, пише rivnenski.info.
Дорівненський період життя Георгія Косміаді
Георгій Петрович Косміаді народився 24 березня 1886 року в м. Нальчик на Північному Кавказі. В його крові переплелись російські й грецькі витоки. Його дитячі роки пройшли серед міських вуличок, вкритих килимами, оригінальних кавказьких звичаїв і мальовничих гірських краєвидів та вуличних музик. Можливо, ці дитячі спогади і вплинули на його бачення світу, як художника.
Майбутній художник навчався у школі св. Олександра при вчительському університеті у Тифлісі. Впродовж 1901-1904 років навчався в архітектурній школі у Баку. Художню освіту юнак продовжив в Москві, куди переїхав у 1905 році. Тут він розпочав навчання у художній студії Сєрова – школі видатного російського художника-імпресіоніста Валентина Сєрова.
Саме тут почалося становлення Георгія Косміаді, як особистості. Молодий художник вивчав архітектуру, скульптуру, театр, поезія, опановував різні види образотворчого мистецтва. Також Косміаді активно спілкувався з творчою елітою Москви, зокрема, художник познайомився з композитором Сергієм Рахманіновим. До кінця свого життя Косміаді був шанувальником творчості Рахманінова.
Під час московського періоду життя Косміаді був членом об’єднання архітекторів Москви. Йому було дозволено здійснювати архітектурний догляд за Кремлем.
Певний час молодий художник жив у Коломенському, що під Москвою. Тут Косміаді зустрів своє перше кохання. Її звали Надія Сорокіна, вона працювала фельдшером Коломенської земської лікарні. На жаль, життя дівчини обірвалось трагічно – вона захворіла тифом і померла. Григорій Косміаді назавжди зберіг теплі спогади про Надію, а через багато років назвав її ім’ям свою доньку.
Перша світова війна застала художника в Москві. У 1915 році Косміаді одружується з Бригіттою-Фрідою Герман – етнічною німкенею. Під час Першої світової війни художника призвали до лав царської армії. Косміаді відправляють на Волинь, а саме в Рівне. Тут йому доводиться споруджувати різні військові об’єкти – казарми, мости, лазні, тощо. Був призначений командиром будівельного загону. І хоч ця робота аж ніяк не була пов’язана з полотном, фарбами та пензлями, все ж Косміаді виконував її старанно. За що у 1916 році був нагороджений орденом св. Станіслава III ступеня.
У 1916 році із Москви у Рівне переїжджає дружина Григорія – Бригітта-Фріда. Пізніше тут у Рівному на світ появляться їх діти: Юрій (помер у 2-х річному віці), Надія та Володимир.
Після Жовтневого перевороту в Росії у 1917 році родина Косміаді прийняла тверде рішення залишитися у Рівному. Так розпочався рівненський період життя талановитого художника.
Рівне – місто, яке відкрило багатогранний талант художника
Саму у Рівному розкрився багатогранний талант Григорія Петровича, як художника, як педагога. У 20-30-х роках минулого століття Рівне було полікультурне багатонаціональне місто, в якому всі знаходили спільну мову. Міжвоєнне Рівне було сприятливе для творчості.
Більше двох десятиліть художник викладав малювання у навчальних закладах Рівного. Косміаді навчав юних вихованців восьмирічної Торгівельної школи, восьмикласного Комерційного училища, математично-природничої гімназії з українською мовою викладання ім. Федора Пекарського, приватної освітньої гімназії з польською мовою викладання, єврейської гімназії, Початкової художньої школи та російської Освітньої гімназії товариства доброчинності. У Рівненському восьмикласному Комерційному училищі художник також навчав кресленню та каліграфії, вів курси товарознавства та був класним наставником учнів 2-4 класів.
Крім малювання Григорій Косміаді ставить з учнями вистави, навчав декламувати вірші, малювати декорації, ліпити та вишивати. У своїх учнів він виховував естетичний смак. У 1922 році Григорій Косміаді презентував у Варшаві велику виставку учнівських робіт на Всепольському з’їзді учителів малювання. Поважні професори, які були на виставці відзначили високу учнівську майстерність та педагогічний талант самого Косміаді.
Паралельно навчаючи дітей, художник розкрив у Рівному і свій талант. В нашому місті Косміаді зумів реалізувати свої природні здібності, а також опанував польську і українські мови. Косміаді малював пейзажі, натюрморти, а також картини на релігійну тематику. Художник писав картини в різних техніках: олійний живопис, темпера, монотипія. Його роботи внесли неоціненний вклад в образотворче мистецтво всієї Волині XX століття.
На полотнах митця немає нічого зайвого: все доцільно виважено, логічно і асоціативно, продумано і досконало організовано з завершальний пучок енергії – художній образ «погляду на землю». В своїх роботах художник вдало поєднує масштабність зображення з вписуванням малих деталей. А вираження сюжетної лінії в архітектонічній співрозмірності і в узгодженості з колірним і тональним діалогом, підкреслюють вишукану манеру його письма. У цьому проявилася сильна особиста художня воля митця.
Георгій Косміаді постійно вдосконалював свою майстерність і з часом прийшов до своєрідного колористичного бачення світу. Митець також віртуозно володів магією чорних напівтонів.
Загалом, творчий доробок митця налічує близько 5 тис. картин. Його творча спадщина по праву вписується в контекст історії мистецтва XX століття. Рівненський період життя Косміаді видався найбільш плідним в плані творчості. Саме у Рівному художникові впродовж 24 років творилося вільно та легко. Однак буремні події XX століття змусили митця та його родину залишити Рівне.
Еміграція до Німеччини та туга за Рівним
Григорій Косміаді дуже мріяв відкрити у Рівному художню школу. У 1939 році польська влада ухвалила рішення про відкриття школи та призначення Косміаді директором, але всі мрії та плани обірвала Друга світова війна.
Побоюючись репресій зі сторони радянської влади, родина приймає рішення залишити Рівне і переїхати до Польщі, яку уже окупували війська нацистської Німеччини. З собою родина фактично не взяла жодних речей, а Григорій Петрович забрав найцінніше – картини свої учнів. Чоловік зробив ящик з подвійним дном і заховав туди понад 300 робіт.
Сім’я недовго перебувала в Польщі і приймає рішення емігрувати до Гамбургу. Художник хотів отримати роботу вчителя малювання, однак йому відмовили через відсутність знання німецької мови. Перший час проживання в Гармбурзі був надзвичайно складним – родина декілька місяців провела в таборі для переміщених осіб. В роки Другої світової війни художнику доводилось неабияк викручуватись в творчості, адже влада Третього Рейху змушувала художників малюнком пропагувати нацизм.
В період з 1940-1945 років Косміаді працював художником-оформлювачем Державної опери. У 1945 році вийшов на пенсію і працював, як вільний художник. В Німеччині багато картин писав в техніці – монотипії та олійному живописі, акварелі, гуаші. До кінця свої днів митець дуже сумував за Рівним і мріяв повернутись на Волинь. Спогади про місто, в якому він зміг реалізуватись, згодом породили картини «Вечір у Рівному», «Українське село», «Бузок на дачі».
Помер Григорій Косміаді 22 травня 1967 року.
Донька Надія здійснила мрію батька
Григорій Косміаді, який помер у Гамбурзі, мріяв щоб його творча спадщина та картини його учнів повернулися в Україну. Йому не судилось реалізувати цю мрію, однак це зробила його донка – Надія Косміаді. Надія, як і її батько теж тужила за Рівним, і мріяла повернутися у місто свого дитинства та юності.
Це сталося у 1992 році – після 52 років розлуки з Рівним. За понад півстоліття Рівне помітно змінилось, однак нікуди не ділась любов Надії Георгіївни до цього міста.
Після смерті свого чоловіка пані Надія продала будинок в Італії та будинок в Німеччині. Жінка вирішила назавжди повернутись до Рівного. Разом з нею до Рівного повернулись і полотна її батька. Частину полотен подарувала гімназії, а частину – музею. Пані Надія також створила музей свого батька-художника у Рівному. Одним словом, усю батькову спадщину Надія заповіла Рівному – місту, де шанують і люблять Григорія Косміаді та його творчий доробок.