Письменник, мандрівник, який об’їздив пів світу, патріот, засновник видавництва та майстер українського трилера – це перше, що одразу спадає на думку при згадці імені Макса Кідрука, пише rivnenski.info. Його книгами захоплюються тисячі читачів в Україні та за кордоном, твори Кідрука стають бестселерами: “Не озирайся і мовчи”, “Жорстоке небо”, “Де немає Бога”, “Твердиня”, “Зазирни у мої сни”. Деякі прихильники та журналісти називають письменника “українським Стівеном Кінгом”, але він вважає це порівняння принизливим. Який же Макс Кідрук насправді і з чого складається його творчість?
Головне з біографії письменника
Макс Кідрук народився 1 квітня 1984 року в Рівненській області. З дитинства він любив проводити час за книжками і не випадково – батько Кідрука також був письменником і мав вдома власну бібліотеку. Він і прищепив синові любов до читання, особливо хлопчику подобалися книги про мандри.
Здавалося б, мрії стати письменником починаються з юних років, але Макс Кідрук в дитинстві навіть не думав про те, щоб пов’язати своє життя з написанням власних творів. Хлопець навчався у фізико-математичному класі з поглибленим вивченням іноземної мови, а коли справа дійшла до вибору майбутньої професії, письменницьку кар’єру він взагалі не розглядав.
У 2001 році Кідрук закінчив школу із золотою медаллю і того ж року вступив на інженерну спеціальність в один із рівненських вишів, а вже на третьому курсі почав займатися програмуванням. У 2005 майбутній письменник переїхав до Києва та вступив до аспірантури Київського політехнічного інституту.
У 2007 році Макс Кідрук отримав грант на навчання за кордоном і вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту в Стокгольмі. Там він навчався до 2009 року, але під час навчання його більше цікавили подорожі Європою, а пізніше і світом. Загалом письменник відвідав понад 35 країн: Танзанію, Бразилію, Китай, Мексику, Перу, Італію, Францію, Норвегію тощо.
Пристрасть до подорожей настільки захопила молодого письменника, що деякий час він навіть писав про мандрівки для українських журналів.
Першою опублікованою книгою Макса Кідрука став тревелог “Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії”. Цей роман переміг у другій премії конкурсу “Коронація слова” та отримав почесну відзнаку “Відкриття року”. Впродовж наступних трьох років були опубліковані ще три автобіографічні тревелоги, які охоче сприйняли читачі. Ці твори поклали успішний початок кар’єрі митця.
Макс Кідрук створив перший в Україні роман у жанрі технотрилера “Бот”, який вийшов у 2012 році. Пізніше автор відійшов від жанру наукової фантастики і зосередився на драматичних та психологічних романах. Так, у 2018 році світ побачив твори “Зазирни у мої сни” та “Де немає Бога” – вони викликали шалений захват у читачів, стали однією з головних тем для дискусій критиків та увійшли до короткого списку премії “Книга року BBC”.
Макс Кідрук про свої погляди на письменництво та літературу
Макс Кідрук в одному зі своїх інтерв’ю розповідав про своє перше зацікавлення літературою в дитинстві й зізнався, що бажання писати книги у нього з’явилося значно раніше, ніж він навчився добре це робити. Головне переконання письменника – лише читачі можуть вирішувати, наскільки гарно пише автор. Багато хто відчуває бажання писати, але талант є далеко не в кожного.
Великий вплив на творчість письменника мають його подорожі. Спостерігаючи під час мандрівок за локаціями, людьми, стосунками між ними, подіями, він завжди шукає те, що можна використати у своїх творах. Це допомагає митцю створювати реалістичні образи героїв, у яких читачі можуть впізнати себе. Крім цього, знайомство з різними країнами та культурами розвиває кругозір краще, ніж будь-що інше.
Першою читачкою та найголовнішим критиком книг Макса Кідрука є його дружина Тетяна. Письменник не раз розповідав, що він часто обговорює з нею сюжети і просить поради щодо поліпшення тексту. Наприклад, у романі “Де немає Бога” переплітається шість історій героїв, і одна з них була додана завдяки рекомендації Тетяни Кідрук.
Питання “Чому ви пишете?” неодноразово ставили Максу Кідруку на різних інтерв’ю. Проте автор завжди просто та незмінно відповідав, що обрав цю сферу діяльності для себе тільки через те, що йому це подобається. Письменник згадував момент зі свого дитинства, коли батько подарував йому книгу Вілбура Сміта “Око тигра” – пригодницький роман-трилер. Читаючи цю книгу в 14 років, він був у захваті, що можна писати настільки захопливо, що просто неможливо відірватися. Бажання писати історії, які справлятимуть таке ж враження на читача, – ще одна причина, чому митець присвятив своє життя цій справі.
Макса Кідрука часто порівнюють зі Стівеном Кінгом, але письменник зізнався, що така паралель його обурює та дратує. Він переконаний, що таке порівняння говорить про вторинність його творів, а також зазначив, що ніколи не намагався бути схожим на Кінга, хоча й поважає творчість “короля жахів”.
“Будь-який молодий автор так чи інакше слідує чиєюсь протоптаною стежкою, але якби ви спитали, на кого хотів би бути схожим Кідрук у своїх перших книжках, то я радше назвав би Дена Симонса, Майкла Крайтона і Ендрю Міллера…але хто в Україні їх знає? Тому видавці вибрали те, що не має жодного стосунку до мене, але що знають всі”, – сказав письменник у своєму інтерв’ю “BBC”.
Рівне у творчості Макса Кідрука
Рівне – рідне місто письменника, тому воно неодноразово ставало фоном для сюжетів його творів. Він описує знайомі всім місцевим жителям вулиці та локації, що робить історії більш живими та знайомими кожному. Здається, ніби всі персонажі реальні і мешкають на сусідній вулиці, а читач спостерігає за їхнім життям зі сторінок. Причин відвідати Рівне є безліч, але після захопливих сюжетів Макса Кідрука особливо хочеться зануритися в його атмосферу.
Відчуття присутності у вирі сюжету та емоційний зв’язок з героями не полишає до фіналу.
Зокрема, Рівне згадувалося у таких творах Кідрука, як “Зазирни у мої сни”, “Не озирайся і мовчи”, “Доки світло не згасне назавжди”.