Його яскраві сценічні образи завжди підкорювали глядачів, а за його плечима десятки різнопланових ролей. Після школи він мріяв стати розвідником, але доля розпорядилася інакше, і він став народним артистом України. Георгій Морозюк присвятив своє життя театру та кінематографу, адже і сцена, і об’єктив любили цю надзвичайно обдаровану людину, пише rivnenski.info.
Головні факти з особистого та професійного життя актора
Георгій Морозюк народився у 1944 році у селі Ступно Здолбунівського району Рівненської області та став шостою дитиною в родині. З усієї сім’ї лише Георгій пішов акторським шляхом, а решта його близьких родичів була співоча. Батька артист втратив у 13-річному віці, а мати жодного разу не бачила сина на сцені, хоча ніколи не ставила під сумнів його вибір присвятити життя мистецтву.
Любов до театру прокинулася у майбутнього актора ще в дитинстві: йому подобалося ставити сценки для домашніх, вільний час він проводив у шкільному драматичному гуртку. Це захоплювало хлопчика, але він тоді навіть не здогадувався, що колись це хобі переросте в серйозну професію.
В одному зі своїх інтерв’ю Георгій казав, що найпоширеніше хибне уявлення про його професію – це те, що бути актором легко. Хоча на перший погляд це може так здаватися, насправді ця робота потребує багато сил та самовіддачі.
Після закінчення школи та служби в армії Морозюк вступив до Київської театральної студії імені Івана Франка. Насправді спочатку Георгій навіть не планував пов’язувати своє життя з акторством і мріяв надалі служити у Збройних силах України. Але доля дала інший знак – першу роль романтичного прикордонника Лукіна, який зіткнувся з жорстокою реальністю. А потім, як згадував актор, він більше ніколи не зміг залишити сцену.
Після навчання молодого артиста направили працювати до театру в Рівному, але спершу довго у рідному місті він не затримався. Так вийшло, що основна група студентів, з якими вчився юнак, поїхала працювати до Дрогобича, і він не захотів з ними розлучатися, тож вирушив за одногрупниками. 30 років Георгій Морозюк пропрацював у дрогобицькому театрі, а потім повернувся до Рівного, де ще чверть століття віддав сцені.
Крім театральних ролей, глядачі запам’ятали Георгія Морозюка за ролями в їхніх улюблених стрічках, знятих на кіностудії імені Довженка. Актор зіграв у 27 фільмах, першим з яких був “Великий перевал”. Морозюк вважав, що його найкращі ролі були у фільмах “Голод-33” та “Вінчання зі смертю”.
Творчість та світогляд актора
Рівненські глядачі щиро любили Георгія Морозюка, і він відповідав їм взаємністю, щоразу викладаючись та проживаючи свої ролі на сцені. Актор розповідав, що рівненський глядач – найкращий в Україні, бо на кожній виставі зала була заповнена. Митець був переконаний, що віддана аудиторія є найголовнішим натхненням та джерелом наповнення для артиста.
Однією з найпопулярніших ролей Георгія стала роль священника у стрічці “Вінчання зі смертю”. Це художній фільм українського режисера Миколи Мащенка, який вийшов на екрани у 1992 році. До цього часу Морозюку не доводилося грати священника, і це його хвилювало, бо він хотів спробувати себе в цьому амплуа. І коли Микола Мащенко побачив актора у фільмі “Голод-33”, віддав йому бажану роль навіть без проб.
Кожна роль у репертуарі Георгія Морозюка, чи головна, чи епізодична, була яскравою та колоритною: Ласький у “Гальшці Острозькій”, (“Допоможи їм, Всевишній”), Микола з “Украденого щастя”, Голохвастов (“Дамських справ майстер”) та багато інших. Головним принципом у роботі артиста була наполеглива праця, без якої найяскравіший талант може згаснути. Кожна роль для нього була як рідна дитина, і в кожну він вкладав душу – інакше не вмів.
Усі талановиті рівненські актори мають свою унікальну історію, кожен з них зробив свій внесок у розвиток українського театру та кіно. Але лише одиниці здобули звання Народного артиста України, як-от Георгій Морозюк.
Він мріяв про роль короля Ліра, але палким шанувальникам так і не вдалося побачити втілення цієї мрії. Георгій Морозюк пішов із життя у віці 77 років, 19 листопада 2021 року.