Кожна історична пам’ятка Рівного має свою унікальну та захоплюючу історію, але не всі архітектурні перлини міста витримали випробування часом. Проте розповіді та дослідження краєзнавців дозволяють доторкнутися до цієї історії, дізнатися, якими відомі місця Рівного були раніше і як вони змінювались протягом років, пише rivnenski.info. Театр, побудований Лейбою Зафраном, 36 років був осередком культурного життя міста. На його сцені виступали світові зірки, і він був одним із найпопулярніших місць відпочинку рівнян у минулому.
Арій Лейба Іолович Зафран: що відомо про засновника театру?
У ХХ столітті Зафран, уродженець повітового містечка Острог, був одним із найбагатших людей у Рівному. До цього міста він переїхав у 1897 році разом із родиною – у нього були троє братів та три сестри. З деяких джерел відомо, що один із братів Зафрана переїхав до Луцька. Чоловік був меценатом та власником численної нерухомості у Рівному – відомо, що у місті у нього було шість будинків.
Великою любов’ю Лейба Зафрана було мистецтво, зокрема театр. Тому у самому центрі Рівного, на тодішній вулиці Гоголівській, на місці згорілого у 1906 році дерев’яного театру він вирішив побудувати свій власний. Як свідчить Адресна книга за 1930 рік, власницею театру була його дружина – Елеонора Зафран.
Подружжя мало шість дітей, але їхній єдиний син Ісак загинув у 21 рік від нещасного кохання. Одна з дочок, незважаючи на заборони батьків, вийшла заміж за місцевого росіянина та прийняла православ’я, тому Зафран позбавив її спадщини.
З чого почалася історія театру
До побудови театру Зафрана, спектаклі ставили в клубах та навіть у стайнях. У 1902 році в газеті “Києвлянин” писали, що за 12 років Рівне змінилося до невпізнаваності і з “жалюгідної, брудної глушини” перетворилося на охайне містечко з гарними вулицями, новобудовами, закладами освіти та місцями розваг. Згадувався там і театр Лейба Зафрана, розрахований на 700 глядачів – це було справжньою подією для невеликого, тоді провінційного містечка.
Вперше відкрив свої двері для відвідувачів театр у 1908 році з виставою “Гейша” та українською постановкою “Вечорниці”. На відкритті був аншлаг. Містяни, які упродовж декількох років спостерігали за будівництвом та чекали на відкриття, із захватом рушили скуповувати квитки, щоб подивитися, як же там було всередині. Здавалося, все місто зібралося в театрі 2 лютого 1908 – купці, підприємці, поліцейські чини, військові, інтелігенція, гімназисти.
Будівля театру Зафрана була справжньою архітектурною перлиною Рівного. Споруда була зведена у стилі модерн, як і більшість будівель на вулиці Гоголівській, а всередині облаштована за найсучаснішими технологіями того часу. Рівненський актор, художник, педагог, дослідник історії театру на Рівненщині й автор книги “Історія театрального мистецтва Рівненщини” Ігор Жилінський розповідав, що зовні будівля театру вирізнялася простотою і не мала вигадливих архітектурних прикрас. За згадками сучасників, приміщення рівненського театру було найкрасивішим на всій Волині. До партеру кам’яні сходи вели вниз, бо розміщувався він нижче нульового рівня відносно навколишньої території. Це було зроблено заради збільшення простору зали, адже будувати споруди вище двох поверхів у тогочасному Рівному було заборонено. У приміщенні була відмінна акустика, тому акторів зі сцени було добре чути навіть на “гальорці”.
Адміністрація театру не забувала і про комфорт глядачів. На афішах, які збереглися з тих часів, у зимовий сезон писали про те, що приміщення театру добре опалюється. Звісно, не обійшлося без критики від місцевих ЗМІ, які були незадоволені занадто бурхливою та емоційною театральною публікою, і технічним станом поспіхом зведеного театру. Однак попри все це місце стало однією із найвідоміших культурних пам’яток Рівного та улюбленим місцем відпочинку рівнян. Тут проводилися головні міські урочистості, а численні гастрольні колективи змагалися за престижне право виступати на його сцені.
Світові зірки на сцені рівненського театру
Театр Зафрана процвітав і щовечора тут були аншлаги. Глядачі завжди із захватом приходили подивитися і почути драми, комедії, опери, оперети. На сцені театру виступали відомі в Україні та поза її межами артисти: Олексій Вертинський, Віра Комісаржевська, Зінаїда Зарницька, Мамонт Дальський та інші. Видатний рівненський художник та викладач Георгій Косміаді також був тісно пов’язаний з театром Зафрана: він брав участь у виставах та малював декорації.
Відвідували рівненський театр і відомі театральні та оперні трупи, часто проводили бенефіси з нагоди ювілеїв чи річниць сценічної діяльності. У 1909 році відбувся перший бенефіс керівника театру М. Маркова. А з появою кінематографа театр Зафрана поєднав у собі ще й кінотеатр, а також використовувався для зустрічей творчих колективів та святкування різних подій.
Відновленню не підлягає
У 1939 році радянська влада відібрала в родини Зафранів усе майно, разом із будівлею театру, перейменувавши його на будинок Червоної Армії. У роки німецької окупації Рівного у театрі продовжувалися вистави мандрівних труп та кабаре, але у 1944 році під час бомбардування міста архітектурна пам’ятка Рівного була повністю зруйнована. Небайдужим рівнянам вдалося врятувати лише деякі декорації та костюми.
У 1949 році залишки театру знесли, оскільки комісія визнала будівлю такою, що не підлягає відновленню. Через рік на місці театру виросло приміщення “Облпроекту”, перший поверх якого віддали під місцеву філію Всесоюзного товариства “Знання”. За часів Незалежності будівля стала Народним домом.