Кожна область України має свої візитівки.
Ось, наприклад, Київщина не була б Київщиною без славнозвісного Хрещатика, Вінниччина Вінниччиною – без відомого фонтана, а Закарпаття не було б справжнім Закарпаттям без Говерли. А що з Рівненщиною?
Наша область славиться своїми покладами бурштину, Тунелем кохання, а також популярним на всю Україну рок-фестивалем.
Про рівненського “Тараса Бульбу” та багаторічну традицію його проведення – у матеріалі на rivnenski.info далі.
“Тарас Бульба”: як усе починалося?
“Тарас Бульба” – це традиційний для Рівненщини рок-фестиваль. Уперше його провели ще в 1991 році. Захід став символічним подарунком до Дня міста Дубна. Важлива заувага – відзначають його на початку серпня, а отже, вперше фестиваль української рок-музики організовували ще за комсомольські гроші. Але це було вперше і востаннє, бо менше ніж за місяць Союзу Радянських Соціалістичних Республік не стало.
Відтак рівненський “Тарас Бульба” є однолітком незалежної України. Та з деякими “але”.
Як уже йшлося вище, перший раз рок-фестиваль провели у 1991 році. Одним із його засновників був фронтмен гурту “Еней” Віталій Міщук. Якраз у той період група із Дубенщини здобувала собі місце під сонцем в українському музпросторі – де їх тільки не було! І ось, повернувшись лауреатами з фестивалю “Червона калина”, вирішили створити щось подібне і в рідній стороні. Зупинилися на місті Дубно.
Як згодом пригадував сам Віталій Міщук, навіть сцену зводили самостійно. Потім усі разом ще хвилювалися, аби вона, не дай Боже, не впала із власноруч зведених дерев’яних конструкцій.
Та обійшлося. У 1991 році “Тараса Бульбу” відгуляли на слава. Опісля вирішили: проводитимуть захід на постійній основі.
Але хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани. Або привіт, криза 1995. Зрозуміло, що тоді було далеко не до фестивалю.
Відродили традицію його проведення у 2002 році. Відтоді він знову став обов’язковим для міста Дубно. Носив цей статус до 2014. Потім знову пауза, бо війна. Захід не організовували до 2017 року. Тоді відновили, але… 2020 – пандемія, 2022 – повномасштабне вторгнення. Тож знову не до “Тараса Бульби”.
Але, навіть попри це, рок-фестиваль залишається особливістю і водночас традицією Рівненщини. Традицією, час проведення якої хоч-не-хоч, та все ж коригують умови реалій.
Чого не скажеш про місце організації події. Фестиваль щорічно проводять винятково в Дубні – неподалік замку (а з 2012 року на місцевому стадіоні «Спартак»). Чому саме там?
“Тарас Бульба”: історія назви фестивалю
Якщо дубенчан запитати про символ їхнього міста, то всі одноголосно скажуть про Дубенський замок.
Саме його в однойменній повісті, написаній Миколою Гоголем у ХІХ столітті, і намагався захопити Тарас Бульба.
Виходячи з цього, і народилася назва фестивалю. Адже Тарас Бульба є символом боротьба. Мета фестивалю – аналогічна. Цим заходом організатори хотіли дати можливість українській (саме українській, а не російській чи будь-якій іншій) рок-музиці вільно дихати на повні груди.
“Тарас Бульба”: історія самого фестивалю
Як уже не раз зазначалося, “Тарас Бульба” – це традиційний для Рівненщини музичний фестиваль. Аби стати його частиною, достатньо було дотримуватись однієї умови – виконувати україномовні рок-пісні.
Насправді за місце учасника заходу тривала ще та боротьба. Адже “Тарас Бульба” з перших років його проведення був не просто фестивалем, а й за сумісництвом конкурсом.
Переможці отримували дуже цінний подарунок – можливість записати альбом. Зокрема свого часу гран-прі отримали такі відомі українські гурти, як: “Фіолет”, “НіагАра”, “Карна”, “Анна” та інші.
Загалом фестиваль традиційно триває не день, а цілих три. І пропустити хоча б один з них дорівнює не відвати “Тараса Бульбу” взагалі. У 1993 році через це відомому сучасному письменнику та співаку Сергієві Жадану разом із друзями навіть довелося дві ночі ночувати на залізничному вокзалі у Дубні. Це вже зараз для гостей облаштовують спеціально наметове містечко, де можна спокійно переночувати. А що тоді було робити, якщо фестиваль хотілося відбути? Ось Жадан і знайшов вихід.
Загалом “Тарасу Бульбі” вже більше 30 років. Щось, звичайно ж, залишається незмінним. Традиції, так би мовити. Але з часом з’являються і нововведення.
Ось, наприклад, з роками на фестивалі стало більше сцен.
Перша – рок-сцена. Вона призначена для виступів гостей та хедлайнерів.
Друга – DOMNA metal-stage. Саме на ній зазвичай свої пісні виконують найвідоміші українські представники цього напрямку музики.
Третя – альтернативнаю. На цій сцені виступають гості з піснями іншого формату: інді, фолк, кантрі, електроніка, поп-рок тощо.
Також, окрім музичного наповнення, “Тарас Бульба№ може похвалитися літературно-мистецьким. Так, на спеціально облаштованій платформі “Літ-Арт” всі охочі декламують поетичні твори, вступають у літературні батли або ж слухають творчість кобзарів, лірників та бардів.
Останніми роками не забувають організатори і про найменших гостей фестивалю. Спеціально для них на “Тарасі Бульбі” діє так звана дитяча галявина. Там малюків забавляють аніматори та актори лялькового театру.
Ну і стандартно для багатьох фестивалів на території проведення “Тараса Бульби” постійно кишить різноманітними фуд-кортами. Там вам і шашлики, і борщі, і багато-багато інших смаколиків.
Загалом, на “Тарасі Бульбі” все так, як годиться – в хороших фестивальних традиціях Рівненщини. Радимо переконатися в тому на власні очі. Але, звичайно ж, все це після перемоги.