«Сходимо на фестиваль?»
Зараз отримати таку пропозицію є абсолютно звичною річчю для кожного з нас. І за умови наявності вільного часу цю ініціативу підтримають обома руками. Але, як виявилося, раніше такі події на Рівненщині популярністю не користувалися.
І приклала до цього руку радянська влада… Так, навіть туди дісталися.
Про те, чому фестивалі не були популярними заходами для відпочинку рівнян та як змінилася традиції їх проведення в області – у матеріалі далі на rivnenski.info.
Що таке фестиваль?
Фестиваль – це ціле дійство. Будьмо відвертими: загалом туди приходять для того, аби відпочити. Це по-перше.
А, по-друге, щоб у ролі свідків насолодитися здобутими не за один день результатами учасників фестивалю. І, що найкраще, ті досягнення можуть бути із будь-якої сфери: музичної, гастрономічної, театральної, танцювальної тощо.
Бо ж, погодьтеся, подібні події можна легко назвати таким собі всебічним оглядом певного виду мистецтва. Там вам покажуть його з усіх сторін, можливо, навіть трохи більше.
Але допускають до цього не будь-кого. Учасниками фестивалю стають обрані – ті, хто у своїй сфері діяльності є «найнайнай».
Фестивалі на Рівненщині у часи СРСР
Фестивалі на Рівненщині – це не новинка періоду незалежності. Їх влаштовували і за часів СРСР. Але…
Але якщо зараз такі події користуються всенародною любов’ю, то раніше все було з точністю навпаки. Чому так?
Можна припустити: уся справа в наповненні. Мовляв, неталановитих учасників обирали. Або ж, можливо, виною тому було небажання людей відпочивати саме так?
Насправді ні. Фестивалі не любили відвідувати тому, що вони, як і все інше загалом, мали “правильно” подаватися. Зрозуміло як – під соусом комуністичної пропаганди. Та й організовували подібні заходи не для того, аби дати людям хорошу можливість відпочити, а щоб взяти під умовний контроль вільний час населення. Щось на кшталт такого: краще вони наш “правильний” фестиваль відвідають, аніж до церкви підуть.
І так, найчастіше влаштовували такі події саме в неділю зранку. Ні, не через те, що вихідний. Просто, аби ще раз стати на заваді відвідин храму.
Склавши всі ці пазли разом, хіба буде бажання піти на той недофестиваль? Ось вам і відповідь, чому раніше подібні події на Рівненщині популярністю не користувалися від слова “зовсім”.
Фестивалі на Рівненщині у період незалежності
На щастя, пазли таки вдалося перескласти. Звичайно ж, це сталося після здобуття Україною незалежності.
Відбувався процес трохи довго. Зрозуміло чому – післясмак залишився поганий. Але все ж після орієнтовно десяти років адаптаційного періоду крига потроху почала скресати.
Насамперед змінилася ціль проведення фестивалів. Тепер ніхто не мав наміру контролювати вільний час рівнян. Усі заходи організовували для того, аби це було місцем відпочинку для жителів міста та його гостей. А також, щоб популяризувати думку про необхідність збереження культурної спадщини України.
Лише тоді фестивалі й набули свого природного сенсу: вони стали всебічно транслювати досягнення певного виду мистецтва, а не просувати наративи СРСР. Нарешті.
Проведення перших фестивалів на Рівненщині за часів незалежності України
Організаторами перших, так би мовити, незалежних фестивалів на Рівненщині були представники державних установ культури. Спонсорами і меценатами тоді і не пахло, бо ж, як уже пояснювали вище, упередженість до таких подій серед рівнян та жителів області викорінити було не так і просто.
Але представників державних установ сфери культури це не зупинило. Відтак у 1993 році працівники Рівненського обласного краєзнавчого музею вперше власними зусиллями організували фестиваль “Музейні гостини”. І опісля робили це щороку. Відтак він став одним із перших у нашому місті, який отримав статус “Традиційного”.
Ще одним фестивалем, який став у ряди перших заходів часів незалежності, є “Котилася торба”. Його, як і попередній, провели з ініціативи представників державних установ культури. Відповідали за організацію фахівці Обласного центру народної творчості, а учасниками були дитячі фольклорні колективи.
З часом роль ініціаторів перебирали на себе вузькопрофільні спеціалісти певного виду мистецтва, тобто безпосередньо музиканти, театрали чи танцюристи. А ось працівники держструктур були лише співорганізаторами. Тоді ж у гру поступово заходили і спонсори з меценатами.
Так ініціаторами “Тараса Бульби”, який і закриє розповідь про трійку перших незалежних фестивалів Рівненщини, стали місцеві рок-музиканти. Уперше провели захід ще в 1991 році. Фестиваль став символічним подарунком до Дня міста Дубна.
Подія настільки полюбилася гостям, що ініціюють проведення “Тараса Бульби” дотепер.
Щоправда, ці плани обґрунтовано корегує повномасштабне вторгнення рф в Україну. З 2022 року всі розважальні заходи перебувають у статусі «На паузі».
Але ми ще обов‘язково погуляємо і на «Тарасі Бульбі», і на всіх інших фестивалях. Бо ж запевняємо вас: Рівненщина багата на такі події. Головне – дочекатися перемоги.