Для пострадянської України справжньою рідкістю було збудувати успішний бізнес не на протекціонізмі та на високих зв’язках; бізнес, створений не на приватизованому державному майні та на несплачених кредитах, які обвалили банки. Таких успішних справ в пострадянській Україні вдалося створити не так багато і однією з таких є рівненська компанія “Агроресурс”, що сьогодні має велику історію створення успішного бізнесу в нашому регіоні, розповідає сайт rivnenski.info.
Рівненський “Агроресурс”: як створився успішний бізнес?
Свій шлях рівненська компанія почала ще понад двадцять років тому – у 1997-му році. Володимир Редько, засновник компанії, розповідає, що тоді знайти новий спосіб заробітку його змусило буквально життя – на тракторному заводі, де чоловік працював на той час, не виплачували зарплату. Це й змусило шукати щось нове, аби прогодувати сім’ю.
Спершу все виглядало доволі традиційно на той час – компанія почала роботу зі схеми “купи-продай”. Кілька людей на чолі з Володимиром Редьком працювали за цією схемою – підтримували постійний зв’язок з тракторним заводом, де раніше працювали. Тут брали котли, які потім продавали по цілій країні.
Однак стан і якість цих котлів з тракторного заводу виявилися не надто хорошими і люди, які почали тоді займатися цією справою з Володимиром Редьком, вирішили зібратися і нарешті запустити власне виробництво котлів. Перший котел рівненські відчайдухи зробили буквально “на коліні” – в гаражі, бо ж заводу на той час у них ще не було.
Запуск власного виробництва
Оцей перший котел, виготовлений в гаражі, після виконання роботи відправили до лабораторії тракторного заводу, аби дослідити його. Коефіцієнт корисної дії цього котла виявився вищим, аніж тих котлів, що на той час виготовляли на тракторному заводі. Папірець з результатами випробування першого котла засновник підприємства зберігає і по сьогодні – як нагадування і згадку про визнання успішності виробництва. Там і досі можна розгледіти дату випуску першого котла – 2001-й рік.
Тоді постало питання запуску власного повноцінного виробництва – потрібно було шукати виробничу площу, вільну і придатну для користування у рідному місті. Таких локацій у нашому місті виявилося дуже багато – у пострадянській Україні чимало підприємств припинили свою роботу, збанкротували та масово продавали майно та приміщення, аби звести кінці з кінцями і виплатити людям кошти. Таким збанкрутілим підприємством виявилося “Рівнеагроспецмонтаж” – його продавали частинами, однак Володимир Редько вирішив скупити його повністю.
Далі у заводу був нелегкий період, адже на закупівлю потрібні були кошти, на які довелося брати кредити. Та й у приміщеннях буквально “гуляв вітер”, бо й обладнання, і вікон та дверей там практично не було. Потрібно було наймати працівників, купувати обладнання (бо зі всього на виробництві залишився лише один напівзношений токарний станок). Однак команда однодумців взяла ситуацію в свої руки і все робили поступово – тепер важко повірити, що в ті часи в підприємстві була така розруха і стільки проблем.
Від кількох штук до кількох десятків тисяч проданих котлів на рік
Підприємство потрохи долало фінансові труднощі і вже в 2002-му році отримало дозвіл на виробництво котлів. Вже до цього часу рівненські ентузіасти зробили майже п’ять десятків теплообмінників для котлів, а до кінця 2002-го року продали їх близько трьох тисяч.
В наступному році обсяги виробництва на підприємстві значно зросли – до двадцяти двох тисяч котів на рік. Ще через рік виробництво підняли втричі – продали орієнтовно сімдесят тисяч котлів. Не забували у підприємстві і про поліпшення обладнання – не купували дешеве і малоефективне обладнання, а вкладали кошти в новітнє на той час технічне обладнання, аналогів якому в Рівному на той час ані близько ще не було. Купували хорошу техніку і робили відповідно якісну продукцію, таким чином, рекордно швидким темпом зуміли перетворити своє виробництво на потужний виробничий центр.
Вже до 2006-го року з маленького рівненського підприємства “Агроресурс” перетворилося на справжній виробничий центр – до того часу тут збільшили в декілька разів виробничі площі. Кожного року намагалися будувати щось нове, вкладати зароблені кошти з розумом – у новеньке обладнання. В 2006-му році змогли випустити рекордну кількість продукції для пострадянських країн на той час – 104 тисячі випущених котлів. Та й колектив на той час тут був нічогенький – 670 людей спільно працювали для однієї мети.
Вихід на зовнішні ринки
В Україні здобути успіх і продавати свою продукцію було не так важко, адже конкуренції на ринку на той час майже не було. Нормальних котлів майже не випускали, тому рівненське підприємство швидко заповнило своєю продукцією цю нішу на ринку. Потрібно було виходити на зовнішні ринки.
У 2006-2007-х роках рівненське підприємство, яке розпочинало діяльність з котла, створеного “на коліні” у гаражі, почало виходити на зовнішні ринки. Спершу вийшли на російський ринок, потім – на Білорусь, Молдову, Казахстан, Грузію.
В останні роки підприємство продовжує активно розвиватися – спільно з датськими фахівцями напрацьовують новий котел спільного виробництва – аналогів в нашій країні такому котлу ще немає. Цей котел працює майже без людського втручання, має гарний дизайн, володіє чудовим сучасним функціоналом.
Приклад рівненського підприємства, що з маленького виробництва зросло до таких потужних масштабів, – це справжня гордість для Рівненщини. Така історія успіху рівненського підприємства надихає і доводить, що велика мрія може здійснитися, а успіх справи напряму залежить від докладених зусиль і старань українців.
Знай наших!