Влаштовувати корпоративи та гучні святкування до ранку рівняни вміли давно. Про те, що наші земляки весело проводили новорічно-різдвяний період, свідчать тогочасні архіви, газетні статті та розповіді старожилів. На початку XX століття Рівне було невеликим провінційним містечком, проте приміщень, де організовували бали-маскаради, було вдосталь. Де відбувалися корпоративи, кого запрошували на масові гуляння та чим все закінчувалося, ми розповімо детальніше у нашому матеріалі на rivnenski.info.
Корпоративи по-рівненські на початку XX століття
Декілька десятиліть назад Різдво вважалося святом для нижчого та середнього класів, а зустрічати Новий рік запрошували зазвичай заможних рівнян. Прийнято у різдвяну ніч збиратися за родинним столом та зустрічати першу зірку в небі, а вже в ніч з 31 грудня на 1 січня гуртувалися у колі близьких, друзів та рідних.
Після 25 грудня рівняни активно готувалися до корпоративів. Залученими до майбутніх гулянь були не лише заможні жителі, а й журналісти, перукарі, фотографи, власники продуктових точок та інші. Задовго до дійства до рівненського повітового староства надходило чимало повідомлень від установ та громадських організацій з проханнями дозволити провести бали-маскаради. Звичайно, не кожному випадала можливість приєднатися до такого роду святкувань. Місцеві чиновники, посадовці та представники інтелігенції (лікарі, адвокати, інженери) долучалися до корпоративів, про які згодом писали кореспонденти не лише місцевої преси, а й всеукраїнських газет.
Особливо до свята готувалися дружини заможних рівнян, оскільки вони могли в черговий раз похвалитися новими сукнями чи коштовностями та поласувати святковими стравами.
Місцеві крамарі пропонували наймодніші речі, які вони спеціально привозили з європейських країн, а полиці продуктових магазинів вражали асортиментом різноманітних смаколиків. У газеті “Ехо Ровенське” кореспонденти писали, що після масових застіль рівняни мали проблеми зі шлунками, бо не були підготовленими до споживання такої кількості страв та в такій різноманітності.
До Нового року готувалися і власники ресторанів, кав’ярень, фотостудій. Вони прикрашали вхід до своїх приміщень гірляндами чи іншою святковою атрибутикою. З приходом вечора всі вулиці Рівного, крім головної, огортали сутінки, оскільки у ті часи не було достатньо гасових ліхтарів. Святкова ілюмінація поступово почала з’являтися з введенням в експлуатацію приватної міської електростанції князів Любомирських. Сталося це у 20-х роках XX століття. На той час у Рівному не було Будинків культури чи інших спеціальних приміщень, які призначалися для масових зібрань та святкових дійств, проте з цією метою облаштовували приватні садиби чи родинні маєтки.
Де проводили перші корпоративи та бали-маскаради у Рівному
В основному місцева знать юрбилася в родинному маєтку князів Любомирських. Господарі міста з радістю приймали гостей та влаштовували гучні корпоративи до самого ранку. Місцева інтелігенція щороку збиралася у замку, який щоразу втрачав свою велич, проте приміщення на першому поверсі цілком підходило для проведення корпоративів, виставок, спектаклів та мистецьких вечорів. Саме тут проходили найгучніші бали-маскаради до 1927 року, але будівлю знищила масштабна пожежа. У 30-х роках XX століття корпоративи також організовували в палацику на “Гірці”, який знаходився на території майбутнього парку Шевченка.
Костюмовані вечірки влаштовували і в приватних садибах заможних рівнян. Згідно архівних документів, новорічно-різдвяні святкування проходили і в Благородному собранії. На жаль, будівля не збереглася. Крім того, чиновники та інтелігенція збиралася в будинку предводителя дворян Рівненського повіту Дмитра Федоровича Андро. Господаря давно немає, а його садиба майже в первозданному вигляді стала окрасою та визначною пам’яткою міста.
Зали російської гімназії також були свідками костюмованих вечірок та благодійних заходів, які організовували для дітей та дорослих представники Рівненського православного благодійного товариства. На таких вечорах проводили розпродажі. Дружини лікарів, адвокатів та чиновників продавали смаколики власного виробництва. Виручені кошти передавали на доброчинні справи, а кореспонденти місцевої преси висвітлювали події на сторінках газет та журналів.
Про офіцерські бали також не забували. Їх влаштовували в Будинку польського жовніра (згодом Будинок офіцерів). Офіцери були завидними женихами, тому їх запрошували на всі корпоративи, які проходили в Рівному. Середній клас збирався в Громадських зборах, а незаможні рівняни юрбилися в приватних будинках.
Кожна подія у місті ставала приводом для висвітлення її на сторінках місцевої кореспонденції. Обговорювали все: одяг та коштовності, про що спілкувалися гості та в якій кількості рівняни відвідали той чи інший корпоратив. Святкували до самого ранку, а потім ще протягом декількох тижнів згадували про гучне гуляння. Кожну таку вечірку відвідували знатні гості: депутати або ж чиновники найвищих рангів.
Про святкові розваги та новинки тогочасної техніки
Місцеву інтелігенцію у період новорічно-різдвяних свят розважали біоскопи. Це було справжньою новинкою і нагадувало щось середнє між діафільмом та кінострічкою. Біоскопів у Рівному було три: електробіоскоп Берндта, біоскоп Бліндера та біоскоп “Новий Мір”.
Поступово популярності набуває стаціонарний цирк, на території якого можна було відвідати атракціони. Будівля була дерев’яною, тому не вціліла. Згадки про такі розваги лишилися на папері.
З 1937 року Рівненський повітовий староста започаткував традицію. Кожного року об 11:00 1 січня відбувалося урочисте богослужіння, а о 13:00 влаштовували офіційний прийом у Рівненському повітовому старостві. На жаль, і це приміщення зазнало значних руйнувань у період Другої світової війни.
З упевненістю не можна стверджувати, чи встановлювали на той час святкові ялинки на вулицях міста. Є підтвердження тому, що в садибі на “Гірці” та на території тогочасного парку ім. Мосцицького публіку розважав військовий оркестр та фейєрверки.