“Господь Бог у великій своїй мудрості створив наш мир так, що, коли ми уважніше приглянемося до Його творіння, не знайдемо сміливості перечити Його великій волі. Все, що стає з нами, все потрібне, все необхідне”, – писав український Гомер ХХ століття Улас Самчук.
А ще Уласа Олексійовича називали “літописцем українського простору”, а все тому, що він відкрив світові досі невідому Україну, пише сайт rivnenski.info.
Родом з Дерманя
Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань, що на Рівненщині в родині Олексія Антоновича та Настасії Улянівни Самчуків.
Сім”я Самчуків у 1913 році переїжджає в село Тилявка Кременецького повіту, де маленький Улас розпочинає своє навчання.
У 1917—1920 рр. хлопець навчався у чотирикласній вищопочатковій школі, яка функціонувала при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії. З 1921 по 1925 роки здобуває освіту у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.
Слід зазначити, що ні початкову школу, ні вищепочаткову у Дермані, ані українську гімназію в Крем’янці, а згодом, ні Бреславльського та Українського Вільного у Празі університетів – він уповні так і не закінчив. На заваді у перших двох випадках стала Світова війна та польська окупація, тоді – арешт та призов до польського війська, а в решті – “запосілось писання”, з яким Улас Самчук дав собі волю аж у Німеччині та Чехії.
Улас Самчук з дитинства захоплювався історією та літературою. Здається, саме місце народження спонукало юнака до цього.
Село Дермань відоме своїм православним монастирем, який збудували князі Острозькі. А з монастирем пов’язана діяльність Івана Федорова, Дем’яна Наливайка, Мелетія Смотрицького.
Перед закінченням гімназії Уласа Самчука призвали до польського війська. 23 серпня 1927 року він дезертирував, після чого потрапив у веймарську Німеччину, де працював у місті Бойтен наймитом в одного міщанина. В цей же час він як вільний слухач відвідує лекції у Бреславському університеті та вивчає німецьку мову.
Твори, що формували свідомість
Перше оповідання Уласа Самчука «На старих стежках» вийшло друком у 1926 році в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві. А вже починаючи з 1929 року Улас Олексійович почав співпрацювати з журанами «Літературно-науковий вісник» та «Дзвони», що виходили у Львові, «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою».
З 1929 по 1941 роки Улас Самчук проживає у Чехословаччині. Там і студіював в Українському вільному університеті у Празі.
Саме Прага сформувала літературне обличчя Уласа Олексійовича та привела його не лише у велику літературу, а і у велику політику. Адже тут письменник написав свої шедевральні літературні твори – “Волинь”, “Марія”, “Кулак”. “Гори говорять!”. Саме вони у 1930-х 40-х рр. формували національну свідомість цілого покоління західноукраїнської (і не лише західноукраїнської) молоді. В Празі в той час були зосереджені центри української політичної й культурної еміграції.
Повернення на батьківщину та подальша втеча до Німеччини
Під час німецької окупації українських земель у час Другої світової війни у 1941 році Самчук як член однієї з похідних груп ОУН Андрія Мельника повернувся в Україну, де на короткий час залишається у Львові, а далі переїздить до Рівного, яке в той період було столицею райхскомісаріату. До березня 1942 р. Улас Олексійович працює редактором газети “Волинь”.
У березні 1942 р. Самчука заарештувала німецька влада, звинувативши його в тому, що газеті, редактором якої він був, надавався небажаний для окупантів самостійницького характер. Проте незабаром його випустили на волю.
За період роботи в часописі (1941-1943 рр.) ним було опубліковано більше ста доробок, серед них: критика, огляди, рецензії, репортажі тощо. Ці матеріали досить швидко поширювалися виданнями України та мали значний резонанс.
Рівне Самчук залишив у листопаді 1943 р. і, після піврічного перебування у Городку під Львовом, вже вдруге рятувався втечею до Німеччини, та цього разу не від польської влади, а від радянської.
Про часи перебування в Україні за часів німецької окупації Самчук залишив спогади «На коні білому» і «На коні вороному». Ці твори дають адекватне уявлення про те, що робилося на наших теренах у цей непростий період.
На батьківщину повернулись лише твори
Перебуваючи в еміграції в Німеччині Улас Самчук був одним із засновників та головою літературної організації Мистецький український рух. Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Організації українських письменників «Слово», Cвiтoвoгo кoнгpecу укрaїнцiв.
Помер письменник у Торонто 9 липня 1987 році.
Літературна спадщина Уласа Самчука досить велика та різноманітна. В радянській Україні його творчість була під забороною. Лише за часів незалежної України письменник почав повертатися на свою батьківщину. Було перевидано низку його творів, зокрема роман «Волинь», перевидання якого викликало чималий резонанс, роман «Марія», який вважається першим в українській літературі твором про Голодомор 1933 року.