Українська пісня – вона завжди була тим, чим усі ми неабияк пишалися, правда ж? А з приходом у життя війни стала ще й тим, завдяки чому не дозволяємо світові забувати про себе. Тож питання, чого у час такого гіркого сьогодення українська музика продовжує розвиватися, поставати не повинне.
Як і не повинен дивувати той факт, що ряди наших виконавців щораз поповнюють нові молоді обличчя. Але водночас з цим не згасають зірки популярності і представників старої гвардії українських співаків. Павло Зібров, Іво Бобул, Степан Гіга тощо – багатьом їхнім трекам молодь подарувала друге життя. Чи то в сучасній обробці, чи то ні – пісні знову слухають.
До цієї ж когорти старої гвардії українських співаків (без будь-якої прив’язки до віку) належить і Оксана Білозір. Пам’ятаєте її легендарну «Горобину ніч»? Думаємо, так. А чи знаєте, що вона родом з Рівненщини? Ось це вже, напевно, ні, пише rivnenski.info.
Оксана Білозір – співачка родом з Рівненщини
Для багатьох стає відкриттям, що Оксана Білозір – це співачка родом з Рівненщини. Напевно, все тому, що жінка ніколи про це не говорить, радше навпаки – завжди і всюди називає себе волинянкою.
Чому так – питання риторичне. Та все ж факт залишається фактом: народилася майбутня артистка саме у Рівненській області. А якщо бути точнішими, то в селі Смига, що на Дубенщині.
Ще з дитинства Оксана була головною заводійкою серед однолітків. Напевно, ця ініціативність згодом і допомогла їй пробити шлях в український шоу-бізнес.
Але не ініціативністю однією. Так само з малечку Білозір дуже гарно співала. Тож, з чим пов’язувати своє майбутнє, довго не думала. Дівчина вступила до музичного училища у Львові, а пізніше закінчила й консерваторію імені Миколи Лисенка. Результат навчання – червоний диплом. Посприяли цьому і старанність юної Оксани, і її хороший голос, і підтримка з боку батьків.
До речі, про батьків.
Оксана Білозір: втілення в життя мрії мами та гідне продовження справи тата
Оксана Білозір – це дійсно донька своїх батьків.
«А хіба діти можуть бути чужими?» – запитаєте ви.
Ні, звичайно, однак у контексті з Оксаною ідеться про інше. Про що саме?
По-перше, вона стала живим втіленням у життя мрії її мами Ніни Василівни. Ненька майбутньої співачки була родом з Волині (можливо, тому Білозір і себе вважає волинянкою?). І там її називали місцевим соловейком. Підозрюємо, не просто так. Тож зрозуміло, чиїми стопами пішла донька.
Однак, на відміну від Оксаниної, мрія її мами стати співачкою залишилася просто мрією. Бабуся заборонила вчитися у консерваторії і переконала: краще бути економістом…
На щастя, інакше вже було з самою Оксаною. Мрія у другому поколінні таки здійснилася. Нехай і не безпосередньо в Ніни Василівни, але в її доньки – тепер уже народної артистки України.
По-друге, Білозір стала дитиною, яка гідно продовжила справу тата. Її батько, Разумкевич Володимир, був політв’язнем. Бо ж ви пам’ятаєте, що за часів СРСР любити Україну не можна було. А якщо любиш – політв’язень.
Це якщо коротко. Якщо ж вдатися в деталі, то ось: чоловік працював на залізниці. Там він перевозив заборонену літературу. За таку «націоналістичну» діяльність Володимира засудили (але краще написати це слово у лапках, бо судом подібні випадки назвати важко). Провів чоловік за ґратами 8 років.
Пізніше маленька Оксана часто питала в татка:
«За що він сидів?».
На що завжди отримувала чітку відповідь:
«За Україну, за народ!».
З гаслом «За Батьківщину!» і зростала Білозір. Тож не дивно, що і згодом у дорослому віці все в неї було для України і про Україну. Як доказ цього твердження – введені проти артистки санкції з боку рф. Яка біда (ні)…
Оксана Білозір як одне з облич України
Білозір Оксану можна за правом вважати одним з облич України. Спершу жінка родом з Рівненщини представляла нашу країну як співачка, дещо згодом як політик, а ось тепер ще й як і волонтер.
Як про українську артистку її знають ще з 1979 року. Тоді вона стала частинкою відомого на той час вокально-інструментального ансамблю «Ватра». Гастролювали вони не лише містами України, а й об’їздили багато країн. Тож найпершою, так би мовити, роботою на користь держави стало знайомство іноземців з української культурою.
Продовжувала вона цим займатися й надалі, коли перейшла у вільне плавання. Ставши вже сольною співачкою, вона все одно продовжувала бути українською. Від російського репертуару – відмовилася. Можете собі уявити, наскільки важливим був цей факт за часів СРСР. Хоча чому був, якщо і досі є.
Друга робота, проведена пані Оксаною на користь держави, була пов’язана зі сферою політики. Вона була і народним депутатом України, і Міністром культури і мистецтв, і Міністром культури та туризму.
Однак про цю сторінку життя, як і про її кумівство з Петром Порошенком, знають більшість. А про військову діяльність?
З початком війни у 2014 році співачка та політикиня Оксана Білозір стала ще й волонтеркою. Волонтеркою з пошуку та обміну наших бійців.
Хто б міг подумати, що співачці, яка представляла свою країну на сцені, доведеться вести переговори з російськими загарбниками на нулі, аби врятувати життя військових? Життя військових, завдяки яким вона і донині має можливість гідно представляти Україну, а не підконтрольну рф територію, на сценах по цілому світу…
За півтора року в АТО Білозір пройшла дійсно багато: вона повернула сотні бійців з пекла (рашистського полону), підтримала не одну маму, чий син або загинув за Батьківщину, або пережив звірства окупантів, стала другом для військових, яким допомагала і допомагає досі.
Наразі співачка проводить благодійні концерти. А також, як волонтер, співпрацює з організацією США. Мета їхньої спільної роботи напрочуд важлива – запобігти каліцтву та зберегти шанс на повноцінне життя нашим військовим.
Ось так на основну діяльність представниці українського культурного фронту Оксани Білозір нашарувалися важливі справи з фронту військового, чи то волонтерського. Пишаємося, що людина родом з Рівненщини є справді людиною, а не просто тією, кого так називають за аналогією…